Спрага завжди спонукає людину шукати джерела. І молодь в цьому – не виняток.
Тож 10 березня від самого ранку молодь з різних кутків Південно-Східної України з’їхалася до Запоріжжя на чергову зустріч Курсів Аніматорів. Зустріч друзів, зустріч в Церкві, зустріч з Богом – це те джерело, яке залишає “сліди життя” назавжди. І тих, хто наважився піти на пошуки джерела, цього разу було близько 60 юнаків і дівчат з Дніпропетровської та Запорізької областей. З благословення Преосвященнішого владики Степана (Менька), Екзарха Донецького, та за підтримки Центру Академічного Душпастирства Київської Архиєпархії УГКЦ вже вдруге молодь збиралася у монастирі сестер Василіянок, а відтак у БФ “Карітас-Запоріжжя”, з метою навчитися теоретичних і духовних засад та здобути практичні навички праці з дітьми і молоддю у позашкільний час.
Вже традиційно вл.Степан очолив Божественну Літургію у каплиці монастиря сс.Василіанок, сердечно привітав молодь та звернувся до неї із щирим батьківським словом. Владика пригадав свої юнацькі роки життя, своїх наставників та вчителів, тих священиків у підпіллі, приклад і вчинки яких були будуючими для молоді, що гуртувалася навколо них і які лишилися фундаментальними до тепер. Ось тому так важливо, аби наше життя було заохоченням та прикладом для інших. Також і ми покликані, як Самарянка свого часу, повернутися до свого буденного середовища, аби звістити й іншим про ту криницю, про то джерело води живої, яким є сам Ісус Христос. Владика побажав усім, щоб тогоденні лекції були не лише основою теоретичних знань, але й стали потім корисними для застосовування цих знань на практиці. «Адже – це теорія. А практика – це коли ви особисто зустрінетеся в житті з різними спокусами. І тоді доведеться увесь цей багаж, усе, чого ви навчилися і набули, цю мораль приміняти у житті. І тоді потрібно буде мати силу у час, коли є більше свободи, та водночас і вседозволеності, щоб встоїтися у житті. І коли стикнемося із гріхом – не боятися попросити у Бога допомоги». Підсумовуючи, владика побажав кожному із учасників ставати моральними авторитетами для інших, а ще … святості.
Студентська молодь ЦАД з Києва та Кам’янського, організатори заходу, з величезною радістю вже вдруге приїхали до Запоріжжя, аби і цього разу поділитися своїми знаннями, навиками, салезіянським аніматорським досвідом праці з дітьми та молоддю, та передати дух натхнення і радості, якого кожен черпає у Бозі. Вже після першої зустрічі 28 жовтня 2017 р.Б., кожен з учасників здобув тут багато друзів, до яких хотілося повернутися ще раз.
Навчання продовжилося теоретичними лекціями з Педагогіки (розглянувши концепцію запобіжної системи виховання св.Івана Боско, відомого італійського педагога ХІХ ст.), Ігрології (розглянувши правила та особливості проведення ігор у закритому просторі) та Психології (розглянувши суть самооцінки особистості). Але не бракувало також і практики – ігор та гуртків: активності, яку можемо використовувати у приміщенні, коли, наприклад, погода не дозволяє й висунути носа на двір. Наприкінці, о.Олександр Богомаз з Мелітополя в цікавий та інтерактивний спосіб роздумав з учасниками цих Курсів Аніматорів над тим, яким має бути аніматор і для чого це все? Аніматор має поєднувати в собі риси дуже багатьох професій – вихователя, психолога, керівника та ін. І надзвичайно важливим є те, аби у всій цій діяльності, своїми способом життя і поведінки, надихати інших, допомагати їм зростати і змінюватися, ставати кращими.
«Грайте, бавтеся, та не грішіть» – таким було гасло св.Івана Боско у вихованні молоді. У цьому дусі прагнемо жити і ми.
